накопаний
НАКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накопа́ти;
// у знач. прикм.
На буряках вона застала Христю Кавунову, що дочищала останні накопані корені (Кучер, Трудна любов, 1960, 53);
// нако́пано, безос. присудк. сл.
По 300 — 344 центнери буряків з гектара накопано (Колг. Укр., 4, 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)