накочуватися

НАКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.

1. Котячись, наштовхуватися на кого-, що-небудь.

Машина спинилась раптом — товариші знову накотились один на одного (Смолич, Світанок.., 1953, 533);

// Насуваючись, покривати собою кого-, що-небудь.

На Шембеківські луки серпанком накочувався з очеретів туманець (Смолич, Мир.., 1958, 189);

Із-за обрію стали накочуватися хмари (Тют., Вир, 1964, 83);

Остання хвиля накотилась на берег (Ткач, Жди.., 1959, 27);

// перен. Наближатися.

З темряви, з вітряниці накочується обурений протестуючий гвалт (Гончар, II, 1959, 433).

2. перен., розм. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про стан, настрій і т. ін.).

Комбайнер відчуває, як сміливість хвилями накочується на його серце (Ю. Янов., II, 1954, 189);

На Геннадія теж накотилася непоборна сонливість (Вол., Місячне срібло, 1961, 105).

3. перен., розм. Накидатися на кого-небудь з докорами, лайкою і т. ін.; нападати.

Увіходить Ліза.. Вона в кепському гуморі, сердита і зараз же накочується на Джимі (Коч., II, 1956, 156);

Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав пиячити!.. (Сл. Гр.).

4. тільки недок. Пас. до нако́чувати 1 — 3.

Значення в інших словниках

1. накочуватися — нако́чуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накочуватися — (- туман) насуватися, (- крик) наближатися; (- хвилі) набігати, накочувати; (- сон) оволодівати, охоплювати, п! НАЛЯГАТИ; (на кого, з лайкою) нападати, накидатися, о. накривати мокрим рядном.  Словник синонімів Караванського
3. накочуватися — -уюся, -уєшся, недок., накотитися, -очуся, -отишся, док. 1》 Котячись, наштовхуватися на кого-, що-небудь. || Насуваючись, покривати собою кого-, що-небудь. || перен. Наближатися. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накочуватися — НАКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док. 1. Котячись, наштовхуватися на кого-, що-небудь. Машина спинилась раптом – товариші знову накотились один на одного (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. накочуватися — НАБІ́ГТИ (про воду, хвилю — швидко насуваючись, покрити собою що-небудь), НАДБІ́ГТИ, НАКОТИ́ТИ, НАКОТИ́ТИСЯ. — Недок.: набіга́ти, надбіга́ти, нако́чувати, нако́чуватися. З моря набігла хвиля з білими густими гребенями (І.  Словник синонімів української мови
6. накочуватися — Нако́чуватися, -чуюся, -єшся сов. в. накоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Прикатываться, прикатиться на извѣстное мѣсто; наваливаться, навалиться; набираться, набраться. Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево!».  Словник української мови Грінченка