накошений

НАКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накоси́ти.

Купив Захарій сінця, тільки що накошеного (Кв.-Осн., II, 1956, 366);

// У знач. прикм.

На возі з накошеною осокою стоїть сивобородий дід (Літ. газ., 19.XI 1953, 2);

// нако́шено, безос. присудк. сл.

Закінчено жнива. Останній сніп накошено пшениці (Мал., III, 1957, 299).

Значення в інших словниках

1. накошений — нако́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. накошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накосити. || у знач. прикм. || накошено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накошений — НАКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до накоси́ти. Купив Захарій сінця, тільки що накошеного (Г. Квітка-Основ'яненко); // у знач. прикм. На возі з накошеною осокою стоїть сивобородий дід (з газ.); // нако́шено, безос. пред. Закінчено жнива. Останній сніп накошено пшениці (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах
4. накошений — Нако́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)