накошений
НАКО́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до накоси́ти.
Купив Захарій сінця, тільки що накошеного (Г. Квітка-Основ'яненко);
// у знач. прикм.
На возі з накошеною осокою стоїть сивобородий дід (з газ.);
// нако́шено, безос. пред.
Закінчено жнива. Останній сніп накошено пшениці (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)