налазливий
НАЛА́ЗЛИВИЙ, а, е, розм. Який надокучає, набридає чим-небудь; нав’язливий.
Зося поморочила йому голову тільки своїм кокетством, дуже налазливим, а не красою (Н.-Лев., І, 1956, 316);
В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Кач., Вибр., 1947, 100).
Словник української мови (СУМ-11)