налазливий

НАЛА́ЗЛИВИЙ, а, е, розм.

Який надокучає, набридає чим-небудь; нав'язливий.

Вона хотіла навіть, щоб Радюк був сміливіший, навіть налазливий (І. Нечуй-Левицький);

Спориш .. кидав у сні то руками, то ногами, рушав вусами, як заспаний пес, якому не дають спокою налазливі мухи (І. Франко);

В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура);

Він не любив людей з нечистими намірами. Налазливий Стіліанос, і скрізь Єлена (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. налазливий — нала́зливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. налазливий — Невідчепний, настирливий, докучливий, надокучливий, набридливий, обридливий, нав'язливий, ув'язливий, нав'язкуватий, уїдливий, с. осоружний.  Словник синонімів Караванського
3. налазливий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
4. налазливий — -а, -е, розм. Який надокучає, набридає чим-небудь; нав'язливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. налазливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев.  Словник синонімів української мови
6. налазливий — НАЛА́ЗЛИВИЙ, а, е, розм. Який надокучає, набридає чим-небудь; нав’язливий. Зося поморочила йому голову тільки своїм кокетством, дуже налазливим, а не красою (Н.-Лев., І, 1956, 316); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Кач., Вибр., 1947, 100).  Словник української мови в 11 томах
7. налазливий — Налазливий, -а, -е Назойливый, навязчивый.  Словник української мови Грінченка