намарне
НАМА́РНЕ, присл., розм. Те саме, що нама́рно.
Ще діточки сповиті спали. Ще купіль гріли матері. Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Шевч., II, 1953, 314);
Він же стільки проектів наробив, стільки наобіцяв. Невже намарне? (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 343).
Словник української мови (СУМ-11)