намисел
НА́МИСЕЛ, слу, ч., діал. Роздум, роздумування.
Він попросив Мендля дати йому пару день [днів] до намислу (Фр., VIII, 1952, 386);
— Ти, — сказала Рахіра по хвилині бистрого намислу, — як довго він ще там буде? (Коб., II, 1956, 132).
Без на́мислу — не роздумуючи.
Без намислу пішов він.., щоб допомогти братові (Фр., III, 1950, 12);
[Люцій (поспішно, без намислу):] Ти казав про Теофіла що-небудь Крусті? (Л. Укр., II, 1951, 438).
Словник української мови (СУМ-11)