наосліп

НАО́СЛІП, присл.

1. Не бачачи нічого, не дивлячись куди-небудь.

Козак.. бахнув наосліп з рушниці (Коцюб., І, 1955, 356);

До трапа Ганя йшла наосліп, навіть руку тримала поперед себе (Жур., Вечір.., 1958, 112);

Не треба на карту дивитись — він міг би наосліп Знайти оцю стежку в дитинство (Перв., І, 1958, 345).

2. перен. Не маючи впевненості, точних, конкретних даних.

Мені доводилось наосліп шукати істини (Довж., III, 1960, 177);

Нікому було допомогти йому, він діяв самотужки, наосліп (Кол., Терен.., 1959, 198);

// Точно не знаючи обставин.

Я не можу кидати решти дивізії наосліп, у прірву, не знаючи, що там мене жде (Кучер, Голод, 1961, 406).

Значення в інших словниках

1. наосліп — (без певності) всліпу, навмання, наздогад, (не знаючи напрямку) будь-куди.  Словник синонімів Полюги
2. наосліп — нао́сліп прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. наосліп — пр., не бачивши, не дивлячись, НАВМАННЯ, сліпма, осліп; (прожогом) стрімголов; (без орієнтирів) навпомацки.  Словник синонімів Караванського
4. наосліп — див. навмання; недбало; спересердя  Словник синонімів Вусика
5. наосліп — присл. 1》 Не бачачи нічого, не дивлячись куди-небудь. 2》 перен. Не маючи впевненості, точних, конкретних даних. || Точно не знаючи обставин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. наосліп — НАО́СЛІП, присл. 1. Не бачачи нічого, або не дивлячись на що-небудь, кудись. Турецькі пушкарі, очевидно, не бачили у лісі обозу і стріляли наосліп (О. Маковей); До трапа Ганя йшла наосліп, навіть руку тримала поперед себе (С.  Словник української мови у 20 томах
7. наосліп — НАО́СЛІП (не бачачи нічого, не дивлячись куди-небудь), ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́) розм. рідше, СЛІПМА́ розм. Попереду все частіше пострілювали ..Відчувалося, проте, що стріляють наосліп (С.  Словник синонімів української мови
8. наосліп — Нао́сліп, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. наосліп — Наосліп нар. Слѣпо, не глядя.  Словник української мови Грінченка