напатякати
НАПАТЯ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. Наговорити багато зайвого, нісенітного і т. ін.
Василь одвернувся і відстав, наче й не чув нічого, а сам подумав: — І звідки вона, ліліпутик, знає все? Мабуть, Ванька напатякав? (Коп., Вибр., 1953, 75);
Чого й справді.. сунутися було [хазяйці] до штабу? Ще напатякає чого зайвого (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 139).
Словник української мови (СУМ-11)