Словник української мови в 11 томах

напинати

НАПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПНУ́ТИ і НАП’ЯСТИ́, пну́, пне́ш, док., перех.

1. Натягуючи або розтягуючи що-небудь, робити тугим, пружним.

Вітер напинав на Павловій спині висмикану сорочку (Тют., Вир, 1964, 134);

Вечір в хмарах золотих напнув паруси (Шпак, Вибр., 1952, 24);

В повній зброї всі дружинники стали в ряд перед боярським домом, піднявши списи, нап’явши луки, мов до битви (Фр., VI, 1951, 75);

Повіяв вітер морський, дужий, нап’яв барвисті вітрила (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 81);

// Натягуючи, закріплювати або прикріплювати до чого-небудь.

Молодь напинала в парку від дерева до дерева волейбольні сітки (Гончар, Земля.., 1947, 3);

Вбив [Юра] кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Смолич, II, 1958, 16);

[Співець:] Були покручені [струни], страшенно ржаві, я виправив, почистив їх, як міг, нап’яв на арфу та й, як бачиш, граю (Л. Укр., II, 1951, 154);

// Докладаючи зусиль, напружувати що-небудь.

— Ану! — крикнув він, напинаючи на шиї жили, і лице його зробилося блідим і рішучим (Тют., Вир, 1964, 178);

Коні напинають блискучі шиї, м’язи так і грають на їх грудях (Цюпа, На крилах.., 1961, 21);

// Розтягуючи, накриваючи, ставити, зводити, розкидати що-небудь (про шатро, намет, палатку і т. ін.).

Служники закінчували вже напинати князівський намет (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 325);

[Микита:] Напну халабудку (Сам., II, 1958, 162);

Спочатку ми з Галею та її дівчатами нап’яли курінь для них, а потім для нас (Сенч., Опов., 1959, 252);

// Розтягаючи, розставляючи, приладновувати що-небудь.

Ось кухар напина тагани, повісив казан і, червоно осяяний палаючим огнем, нагнувся над чумацьким сніданням… (Коцюб., І, 1955, 179);

// Тягти до себе, у свій бік, натягувати (поводи, віжки і т. ін.).

Кінь був гарячий і нервово напинав повідки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25);

І видно: над кіньми, віжки напнувши, підвідчик [підводчик], що звуть його Тенча, далеко весь одхилився назад (Тич., І, 1957, 236);

Ілько нап’яв поводи й ще дужче одкинувся на коні (Головко, II, 1957, 141).

2. розм. Надягати, накладати на себе який-небудь одяг (перев. недбало, наспіх).

Хазяйка, хоч було тепло, напинала на плечі кожух і теж приставала до гурту (Коцюб., II, 1955, 52);

Валя напинала на плечі хустку і бігла до бакалійки (Смолич, І, 1947, 88);

Напнув [Юрко] на голову братову ватянку й уважно вдивляється в темінь (Коз., Вибр., 1947, 14);

Кость нап’яв на себе водолазне спорядження (Ю. Янов., II, 1954, 93);

// Приладжувати, прикріплювати що-небудь до чогось.

Бабуся сиділа за маленьким столиком, нап’явши окуляри на круглого зморщеного носа (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 231).

◊ Напина́ти (нап’ясти́) личи́ну див. личи́на;

Напну́ти мо́крим рядно́м див. рядно́.

3. рідко. Робити покриття на чому-небудь, накривати щось.

У новому будинку Головатих, над яким ще тільки напинали дах, панувала метушня і біганина (Добр., Очак. розмир, 1965, 285).

4. перен., розм. Нападати на кого-пебудь з докорами, обвинуваченнями; лаяти.

Лисавета її часто напинала за те, що чотири десятини й город через неї втеряла [утратила] (Григ., Вибр., 1959, 107).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. напинати — (тент, шатро) розпинати, (струну, лук) натягати.  Словник синонімів Полюги
  2. напинати — напина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. напинати — (вітрила) розпускати, підіймати, (вітром) надимати, надувати; (струни) натягати; (жили) напружувати; (намет) ставити, натягати; (одяг) ОДЯГАТИ.  Словник синонімів Караванського
  4. напинати — -аю, -аєш, недок., напнути і нап'ясти, -пну, -пнеш, док., перех. 1》 Натягуючи або розтягуючи що-небудь, робити тугим, пружним. || Натягуючи, закріплювати або прикріплювати до чого-небудь. || Докладаючи зусиль, напружувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напинати — НАПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПНУ́ТИ, НАП'ЯСТИ́, пну́, пне́ш, док., що. 1. Надимати, надувати, робити що-небудь тугим, пружним (про дію вітру).  Словник української мови у 20 томах
  6. напинати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. напинати — Напина́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. напинати — Напина́ти, -на́ю, -єш сов. в. напнути и нап'ясти́, -пну, -не́ш, гл. 1) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть, покрывать, покрыть, надѣвать, надѣть. Скинув з себе синій жупан та над ними і нап'яв. Чуб. V. 956. Благослови, отамане, намет нап'ясти. Мет.  Словник української мови Грінченка