напинатися
НАПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПНУ́ТИСЯ і НАП’ЯСТИ́СЯ, пну́ся, пне́шся, док.
1. Натягуючись або розтягуючись, ставати тугим, пружним.
Шкіра на його щелепах напнулася, як на барабані (Загреб., Європа 45, 1959, 180);
Примчався вихор-брат… Вітрила нап’ялись. Вперед! Завжди вперед несіть мене, вітрила (Еллан, І, 1958, 71);
// Випинатися, здуватися, збільшуватися в об’ємі від напруження.
Марія гребла сильно, і м’язи на її руках напинались кульками (Смолич, Ми разом.., 1950, 20);
Раптом погляд його впав на Грицька. Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 207);
Видко було, як мускули на руках нап’ялись, мов пружини (Л. Укр,, III, 1952, 660);
// Підійматися від вітру.
Вона [річка] ще не звільнилась від криги, але по ній вже розливається вода, грають, напинаються від вітру тоненькі хвилі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 164).
2. Роблячи що-небудь, прикладати зусилля, напружуватися.
Курені стояли од печі таки далеченько. Дідові й мені треба було таки добре напинатись, щоб перегукуватись (Н.-Лев., V, 1966, 169);
Брели мовчки, разом витримуючи удар хвилі, разом напинаючись тілами вперед (Гончар, Новели, 1954, 60);
Он жук напнувсь — травинку тягне В одну мільйонну кінських сил (Нех., Під.. зорею, 1950, 144);
Конячка дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи справді нап’ялась і рушила (Вас., II, 1959, 161).
3. Покривати голову чим-небудь або взагалі покриватися чимось замість одягу.
Горпина напнулася хусткою й пішла (Гр., І, 1963, 386);
Сагайда, напнувшись плащ-палаткою, сидів, не втручаючись у розмову (Гончар, III, 1959, 383);
Текля під деревом стояла, нап’ялася хусткою, змарніла, засмучена (Горд., Дівчина.., 1954, 245).
4. тільки недок. Пас. до напина́ти 1.
Щоб не пекло сонце, на лопаті чи просто на кілку напиналася ганчірка (Ле, Міжгір’я, 1953, 217);
Напинається через річку сітка, а рибалки заїздять човнами.. — наганяють рибу… (Вишня, І, 1956, 156).
Словник української мови (СУМ-11)