напринджуватися
НАПРИ́НДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАПРИ́НДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Набувати гордовитого, бундючного вигляду; пишатися.
Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 25);
Ходить [Добробит] було.. по нашім краю, наприндиться і через губу не плюне (Фр., II, 1950, 356);
Ротмістр, який знітився перед дулом мушкета, знову наприндився, відкинув назад голову й блиснув шаблею (Панч, Гомон. Україна, 1954, 31).
Словник української мови (СУМ-11)