напрокат
НАПРОКА́Т, присл. У (на) тимчасове користування за плату.
Всі поспішають на парад, І фрак узяти напрокат Біжить щодуху дипломат (Олесь, Вибр., 1958, 302);
Ми брали напрокат ковзани і вчилися ковзатися (Сміл., Сашко, 1957, 8).
Словник української мови (СУМ-11)