напрокудити
НАПРОКУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Наробити, натворити чого-небудь поганого, неприємного, непорядного.
— А правда була така, що хто б ти не був, що б ти не напрокудив, — сміло йди до князя (Хотк., І, 1966, 98).
Словник української мови (СУМ-11)