напутниця —
напу́тниця іменник жіночого роду, істота наставниця рідко
Орфографічний словник української мови
напутниця —
-і, заст. Жін. до напутник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
напутниця —
НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до напу́тник. Няньці-напутниці наказано: не потурай Зориниці і не ходи, куди не слід із Зоринкою (Д. Міщенко).
Словник української мови у 20 томах
напутниця —
Напутниця, -ці ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати. Мкр. Г. 25.
Словник української мови Грінченка