напутниця

НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст.

Жін. до напу́тник.

Няньці-напутниці наказано: не потурай Зориниці і не ходи, куди не слід із Зоринкою (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. напутниця — напу́тниця іменник жіночого роду, істота наставниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. напутниця — -і, заст. Жін. до напутник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напутниця — НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до напу́тник.  Словник української мови в 11 томах
4. напутниця — Напутниця, -ці ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати. Мкр. Г. 25.  Словник української мови Грінченка