нарадуватися
НАРА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., перев. із запереч. н е. Досхочу, вволю порадуватися.
Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя, жалкували, що безталанній Хіврі не довелося й порадуватися тим несподіваним щастям (Мирний, IV, 1955, 229);
// Радуючись, задовольнитися.
Дождала стара невістки, не порадується: яка ж то до неї щира та покірна! (Вовчок, І, 1955, 54);
Яринка не нарадується своїми дівчатами (Кучер, Прощай.., 1957, 237).
Словник української мови (СУМ-11)