наскок

НА́СКОК, у, ч., розм.

1. Раптовий напад на кого-, що-небудь.

Зібралися бояри до Данила після нічного наскоку на ворога (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 316);

Спустошливими наскоками сармати розорили значну частину Скіфії і змусили скіфів стягнути свої головні сили в Крим (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 216);

*Образно. Нам зрозумілими стали вічні наскоки моря на острів (Коцюб., II, 1955, 299);

Шумів ліс од раптового наскоку бурі, закректали дерева, і знов гудуть, гудуть (Ю. Янов., І, 1954, 81).

З на́скоку — те саме, що на́скоком.

З наскоку тріснув [Турн] булавою По в’язах, великан упав. Об землю вдаривсь головою (Котл., І, 1952, 239);

[Спичаковський;] Ви, товариші [репортери], звикли все з наскоку, наспіх. Мушу вам сказати, що нема нічого більш шкідливого, ніж хапливість (Коч., II, 1956, 68).

2. перен. Грубе звинувачення когось у чому-небудь.

Буржуазні "теоретики" чимдалі посилюють наскоки на позитивного героя нашої літератури, вдаються до різних наклепів на радянську дійсність (Рад. літ-во, 4, 1963, 137).

Значення в інших словниках

1. наскок — на́скок іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наскок — НАСКІК, набіг, наліт, <�раптовий> напад; мн. НАСКОКИ, зап. нападки.  Словник синонімів Караванського
3. наскок — -у, ч., розм. 1》 Раптовий напад на кого-, що-небудь. З наскоку — те саме, що наскоком. 2》 перен. Грубе звинувачення когось у чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наскок — див. наскакувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. наскок — НА́СКОК, у, ч., розм. 1. Раптовий напад на кого-, що-небудь. Зібралися бояри до Данила після нічного наскоку на ворога (А. Хижняк); Під час наскоку кочовиків на давньоруське місто церкву було пограбовано...  Словник української мови у 20 томах
6. наскок — НА́ПАД (дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь з метою заподіяння шкоди, загарбання території тощо); АГРЕ́СІЯ (напад однієї держави на іншу); НАЛІ́Т, НА́СКОК (раптовий стрімкий напад); НАБІ́Г, НАЇ́ЗД заст.  Словник синонімів української мови