наспіваний
НАСПІ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наспіва́ти².
Днів майбутніх рясноколосся. Наспіване нам ще вустами матусь, Щоб людям легше туди ішлося, — Серцем своїм простелюсь! (Бичко, Простота, 1963, 28);
// наспівано, безос. присудк. сл.
— Ой не хочу чаю, мамо рідна. Не розрадить серця патефон; Не наспівано пластинку, видно. Про дівочий, про щасливий сон (Шер., Дорога.., 1957, 102).
Словник української мови (СУМ-11)