наспівати
НАСПІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАСПІ́ТИ, і́ю, і́єш і діал. НАСПІ́НУТИ, ну, неш, док.
1. неперех. Ставати спілим, достиглим (про плоди, злаки і т. ін.).
Полуниці вже наспіли (Сл. Гр.);
Оце наспінуть полуниці. Насуне миру — повен ліс… За тим наспінуть — терен, груші (Манж., Тв., 1955, 123).
2. неперех. Надходити, наближатися, розпочинатися, наступати (про час, пору і т. ін.).
Ганна брала лопату й копала годину чи дві, доки наспівав час бігти до телят (Ю. Янов., Мир, 1956, 33);
Була весна, і саме наспіли релігійні свята (Донч., VI, 1957, 610).
3. неперех., розм. Приходити, прибувати куди-небудь, з’являтися десь (перев. своєчасно, в потрібний момент).
З першими водами стали наспівати у Київ дружини всуміш із човнами купців (Оп., Іду.., 1958, 366);
Тяжка й незабутня була це хвилина, коли до них наспіла вістка, що їх син вже одружився (Коб., II, 1956, 266);
Секретар партколективу будівництва наспів на цей час до гурту й почув останню фразу (Ле, Міжгір’я, 1953, 386).
4. перех. Те саме, що доганя́ти.
Один Барило брово йшов, і втома його не брала; неначе кішка, здиравсь він на дерева і оглядав, чи не наспіва погоня (Стор., І, 1957, 389).
НАСПІВА́ТИ² див. наспі́вувати.
Словник української мови (СУМ-11)