наспівність
НАСПІ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. наспівни́й.
У наспівності її мови, у інтонаційних нюансах розкриваються думки, почуття, втрачені мрії (Мист., 6, 1958, 35);
В музичній мові композитора [К. Г. Стеценка] переважає пісенність, наспівність (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57).
Словник української мови (СУМ-11)