настренчувати
НАСТРЕ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРЕ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех., проти кого, розм. Те саме, що настро́ювати 4.
Він [писар] настренчує громаду проти духовенства (Н.-Лев., IV, 1956, 165);
— А тепер сидить наш чех з новим завом, — сумно закінчила [Саня],— і всякі гидоти про нас, мабуть, розповідає — проти нас його настренчує (Шовк., Інженери, 1956, 42);
— Проклята Параска настренчила всіх дітей проти мене (Н.-Лев., II, 1956, 21);
Той [Роман] і святого Миколая проти господарів настренчить (Стельмах, І, 1962, 109).
Словник української мови (СУМ-11)