настренчувати

Настренчувати, -чую, -єш

сов. в. настренчити, -чу -чиш, гл. Настраивать, настроить, возбуждать, возбудить. Проклята Параска настренчила всіх дітей проти мене. Левиц. ПЙО. І. 381. Так настренчила її против чоловіка, що вона його зненавиділа. см. наструнчити и настрючити.

Значення в інших словниках

1. настренчувати — настре́нчувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. настренчувати — див. підбурювати; радити  Словник синонімів Вусика
3. настренчувати — -ую, -уєш, недок., настренчити, -чу, -чиш, док., перех., проти кого, розм. Те саме, що настроювати 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настренчувати — НАСТРЕ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРЕ́НЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, проти кого, розм. Те саме, що настро́ювати 4. Він [писар] настренчує громаду проти духовенства (І.  Словник української мови у 20 томах
5. настренчувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. настренчувати — Настре́нчувати, -чую, -чуєш; настре́нчити, -ре́нчу, -ре́нчиш; настре́нч, -ре́нчте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. настренчувати — НАСТРЕ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТРЕ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех., проти кого, розм. Те саме, що настро́ювати 4. Він [писар] настренчує громаду проти духовенства (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах