настійно
НАСТІ́ЙНО. Присл. до насті́йний.
Кучер довго й настійно стукав, доки вийшла стара горбата воротарка і брязнула ключами (Мик., II, 1957, 270);
Життя настійно вимагає, щоб колгоспні і радгоспні кадри вміли рахувати, аналізувати господарську діяльність і заглядати вперед (Ком. Укр., З, 1966, 38).
Словник української мови (СУМ-11)