настійний
НАСТІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливістю, завзяттям.
Максим прожив у Чернігові тиждень і, незважаючи на настійні умовляння матері побути ще, став збиратися в дорогу (Рибак, Час.., 1960, 138);
Я вважав, що найкращий спосіб виправлення вад — це настійний показ позитивного прикладу (Довж., III, 1960, 208).
2. Дуже потрібний; невідкладний.
Широке впровадження громадських начал у діяльності культурно-освітніх закладів є настійною вимогою самого життя (Ком. Укр., 5, 1962, 53);
Є настійна потреба в написанні великих монографій (Мовозн., XVII, 1962, ЗО).
Словник української мови (СУМ-11)