настійний
НАСТІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється з наполегливістю, завзяттям; сповнений наполегливості, завзяття.
Максим прожив у Чернігові тиждень і, незважаючи на настійні умовляння матері побути ще, став збиратися в дорогу (Н. Рибак);
Я вважав, що найкращий спосіб виправлення вад – це настійний показ позитивного прикладу (О. Довженко).
2. Дуже потрібний; невідкладний.
Після болісного переживання обидві [жінки] відчули настійну потребу поділитися потаємним (Яків Баш);
Тісне співробітництво конструкторів, виробників і експлуатаційників – настійна вимога дня (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)