натурщиця

НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж. Жін. до нату́рщик.

Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Дмит., Розлука, 1957, 143).

Значення в інших словниках

1. натурщиця — нату́рщиця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. натурщиця — -і. Жін. до натурщик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. натурщиця — НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж. Жін. до нату́рщик. Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Л. Дмитерко); Вона [Вікторія Меран] починала як натурщиця. Позувала Мане для його знаменитої “Олімпії” (М. Слабошпицький).  Словник української мови у 20 томах