натурщиця

нату́рщиця

-і.

Жін. до натурщик.

Значення в інших словниках

1. натурщиця — нату́рщиця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. натурщиця — НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж. Жін. до нату́рщик. Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Л. Дмитерко); Вона [Вікторія Меран] починала як натурщиця. Позувала Мане для його знаменитої “Олімпії” (М. Слабошпицький).  Словник української мови у 20 томах
3. натурщиця — НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж. Жін. до нату́рщик. Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Дмит., Розлука, 1957, 143).  Словник української мови в 11 томах