натікати
НАТІКА́ТИ, а́є, недок., НАТЕКТИ́, тече́, док. Стікаючи або просочуючись, збиратися де-небудь у певній кількості.
На пахучу, воском натерту підлогу починають натікати з чобіт-жовтанців брудні патьоки (Стельмах, І, 1962, 81);
В Кайдаша натекло повний рот слини (Н.-Лев., II, 1956, 280);
Дівчата виставляють ночви попід стріхи, щоб натекло в них м’якої шовковистої води (Руд., Остання шабля, 1959, 439).
Словник української мови (СУМ-11)