нахваляння
НАХВАЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. нахваля́тися.
— Я ж вас, тату, поборю.. — Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку (Тют., Вир, 1964, 234);
Лец-Отаманів, борсаючись у думках, згадав, нарешті, базікання Богині про нахваляння селян (Панч, І, 1956, 219).
Словник української мови (СУМ-11)