наяда
НАЯ́ДА, и, ж. У грецькій міфології — водяна німфа, богиня текучих вод.
Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 227);
Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд, урочистий рух колісниці Нептуна (Літ. Укр., 29.V 1962, 4).
Словник української мови (СУМ-11)