небожитель

НЕБОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. За релігійними уявленнями — житель неба (перев. про богів греко-римської міфології).

— Ех, Іване Петровичу, і я так .. думала, що він [цар] не людина, а небожитель, що він і живе не на землі, а десь в повітрі має свій кришталевий палац (Стельмах, І, 1962, 405);

В "Енеїді" Котляревський змалював сонм олімпійських небожителів та галерею земних владик, поданих від початку до кінця твору в зниженому плані (Рад. літ-во, 5, 1964, 121).

Значення в інших словниках

1. небожитель — небожи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. небожитель — див. ангел  Словник синонімів Вусика
3. небожитель — -я, ч. За релігійними уявленнями – житель неба (перев. про богів греко-римської міфології).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. небожитель — НЕБОЖИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Житель неба (перев. про богів греко-римської міфології). – Ех, Іване Петровичу, і я так .. думала, що він [цар] не людина, а небожитель, що він і живе не на землі, а десь в повітрі має свій кришталевий палац (М.  Словник української мови у 20 томах
5. небожитель — БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології).  Словник синонімів української мови