неввічливий

НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який нехтує правилами пристойності, не виявляє уважності, люб’язності; нечемний.

Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Федьк., Буковина, 1950, 63);

— Про вас говорять, панно Маню, що внаслідок вашої, як ви самі сказали "емансипації", дуже неввічливі проти мужчин (Коб., III, 1956, 15).

Значення в інших словниках

1. неввічливий — невві́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неввічливий — Нечемний, невихований, некоректний, нетактовний, с. грубий, неотесаний; (неґалянтний) неґречний.  Словник синонімів Караванського
3. неввічливий — див. грубий  Словник синонімів Вусика
4. неввічливий — -а, -е. Який нехтує правилами пристойності, не виявляє уважності, люб'язності; нечемний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неввічливий — НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який нехтує правилами пристойності, не виявляє уважності, люб'язності; нечемний. Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Ю. Федькович); Не прихиляється моя душа до неї. Немоторна, нечепурна, неввічлива (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
6. неввічливий — ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл.  Словник синонімів української мови
7. неввічливий — Невві́чливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)