невгомонний

НЕВГОМО́ННИЙ, а, е.

1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий.

Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Вовчок, І, 1955, 216);

[Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую, і в листах пишу: бережи себе, сину, а він… Такий, як і покійний батько був — невгомонний (Зар., Антеї, 1961, 31);

— Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (Стельмах, І, 1962, 265);

Співають невгомонні солов’ї (Шиян, Переможці, 1950, 87);

// Завжди сповнений хвилювань, тривог; неспокійний.

Кипуча, невгомонна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (Коцюб., III, 1956, 35).

2. Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.

Десь Берлін захлинається в невгомонному клекоті подій (Кол., На фронті.., 1959, 166);

Дзвеніла пісня срібнотонна — Жива, рухлива, невгомонна (Тарн., З дал. дороги, 1961, 199).

Значення в інших словниках

1. невгомонний — невгомо́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгомонний — див. балакучий; жвавий; роботящий  Словник синонімів Вусика
3. невгомонний — -а, -е. 1》 Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. || Завжди сповнений хвилювань, тривог; неспокійний. 2》 Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невгомонний — НЕВГОМО́ННИЙ, а, е. 1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий, завзятий. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Марко Вовчок); [Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую...  Словник української мови у 20 томах
5. невгомонний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
6. невгомонний — Невгомо́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)