невгомонний

невгомо́нний

-а, -е.

1》 Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий.

|| Завжди сповнений хвилювань, тривог; неспокійний.

2》 Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.

Значення в інших словниках

1. невгомонний — невгомо́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгомонний — див. балакучий; жвавий; роботящий  Словник синонімів Вусика
3. невгомонний — НЕВГОМО́ННИЙ, а, е. 1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий, завзятий. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Марко Вовчок); [Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую...  Словник української мови у 20 томах
4. невгомонний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
5. невгомонний — Невгомо́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. невгомонний — НЕВГОМО́ННИЙ, а, е. 1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають (Вовчок, І, 1955, 216); [Василина Макарівна:] Я вже йому і наказую...  Словник української мови в 11 томах