невиводно
НЕВИВО́ДНО, розм. Присл. до невиво́дний.
В гіллі й під гіллям [рокити] жили невиводно І тінь заспокійна, і вогкість холодна (Щог., Поезії, 1958, 443);
Треба було, щоб каганці горіли невиводно, щоб і вдень, і вночі чоловік доглядав їх та засвічував новий (Коцюб., III, 1956, 7).
Словник української мови (СУМ-11)