невивчений
НЕВИ́ВЧЕНИЙ, а, е.
1. Якого ніхто не вивчив, не дослідив.
Кар не одважився заходити в цю невивчену і невиміряну бухту (Трубл., Лахтак, 1953, 195);
Дарувати [зорі] буду дівчині, Щирим друзям без жалю, У слова нові, невивчені Світлий промінь переллю (Мал., Звенигора, 1959, 40).
2. Який не набув знань, навиків.
Словник української мови (СУМ-11)