невигойний
НЕВИГО́ЙНИЙ, а, е.
1. Якого не можна вигоїти, вилікувати: невиліковний.
Михайло тихо промовив: — Цей матрос не епілептик, але віднині він буде вже невигойним епілептиком (Досв., Вибр., 1959, 111).
2. Який не піддається лікуванню (про хворобу, рану і т. ін.).
Сюди з усіх усюд стікаються прочани, стікаються хворі на невигойні й погані хвороби (Стельмах, II, 1962, 311).
3. перен. Якого не можна позбутися.
Ніякими ярликами не можна приховати невигойних болячок капіталізму (Ком. Укр., 4, 1960, 9);
Вона кохала Арсена якимсь притупленим, але незмінним і невигойним.. почуттям (Дмит., Розлука, 1957, 172).
Словник української мови (СУМ-11)