невигубний
НЕВИГУ́БНИЙ, а, е. Який не зникає, не піддається винищенню.
Повітря в Римі було пропахчене чадом від американських машин і танків, але камені вічного міста, здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30);
Народжене великим почуттям, великим прагненням, горінням, слово це [Т. Шевченка] і понині несе в собі невигубний, вогонь і клекіт поетової душі (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).
Словник української мови (СУМ-11)