невиданий
НЕВИ́ДАНИЙ¹, а, е. Якого не надрукували, не опублікували.
НЕВИ́ДАНИЙ², а, е. Досі невідомий; небачений.
Ті сизі далекі гори, та синя далеч чогось тягне до себе душу, як щось невідоме, невидане (Н.-Лев., II, 1956, 397);
Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (Сенч., На Бат. горі, 1960, 273);
// Незвичайний, винятковий за силою виявлення: гідний подиву.
Серед безкрайніх луків, у морі червоних квітів іде, наче лебідка, дівчина невиданої краси (Кол., Терен.., 1959, 22);
Полки вже за Дінцем.. На Харків лине грім невиданих боїв… (Сос., II, 1958, 466);
// у знач. ім. неви́дане, ного, с. Те, що досі було невідоме, чого досі не бачили.
Ішли [селяни], щоб подивитися на невидане, щоб неодмінно бути присутніми.., коли голова зборів оголосить відкриття пам’ятника (Епік, Тв., 1958, 513).
Словник української мови (СУМ-11)