невикінчений
НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; недовершений, недосконалий.
Вітчизняна війна перервала роботу М. Трублаїні над романом "Глибинний шлях", і твір лишився невикінченим (Іст. укр. літ., II, 1956, 225).
Словник української мови (СУМ-11)