невикінчений
НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, а, е.
1. Не доведений до кінця; незакінчений, недовершений.
В такій невикінченій формі .. віддаю я його [твір “Атта Троль”] тепер публіці (Леся Українка);
На стінах висіли ескізи і невикінчені праці. Мене вже тоді вразив характер цих робіт (В. Винниченко).
2. Не позбавлений недоліків; недосконалий, посередній.
Він [Орядін] мені здається якимсь невикінченим, а в поступованні його бачу не раз дуже небагато логіки й здорової думки (Леся Українка);
Я мав часто нагоду стрічатися з невикінченими емансипатками, а ті так обридли мені з своїм “питанням жіночим”, .. що я їх ніколи не можу стерпіти (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)