невимовлений
НЕВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Не переданий голосом, не виражений словами; не виявлений тим чи іншим способом.
Тихо походжаючи по стежці, вона все думала невимовлені, ненаписані думки-гадки (Л. Укр., III, 1952, 583);
Він намагався говорити діловито і трохи суворим тоном, а в очах світилась невимовлена глибока добрість (Донч., Шахта.., 1949, 164).
Словник української мови (СУМ-11)