невимушено
НЕВИ́МУШЕНО. Присл. до неви́мушений.
Ніна трохи знітилась, але він так невимушено почав з нею розмову, що ніяковість відразу й минула… (Коп., Земля.., 1957, 20);
Трималася [Галина] просто, невимушено (Руд., Остання шабля, 1959, 68).
Словник української мови (СУМ-11)