невиїжджений
НЕВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а́, е́. Не призвичаєний до їзди, до ходіння в упряжі або під сідлом (про коня).
Невиїжджений могутній кінь хоче скинути його з своєї благородної спини (Смолич, II, 1958, 48).
Словник української мови (СУМ-11)НЕВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а́, е́. Не призвичаєний до їзди, до ходіння в упряжі або під сідлом (про коня).
Невиїжджений могутній кінь хоче скинути його з своєї благородної спини (Смолич, II, 1958, 48).
Словник української мови (СУМ-11)