невмирущість
НЕВМИРУ́ЩІСТЬ, щості, ж. Абстр. ім. до невмиру́щий 1, 2.
Він був вдячний дереву за те, що воно й досі стоїть тут, засвідчуючи невмирущість степу і його людей (Загреб., Шепіт, 1966, 41);
Основоположники діалектичного матеріалізму визнавали невмирущість витворів художнього генія людей (Рад. літ-во, 2, 1957, 3).
Словник української мови (СУМ-11)