неволенька

НЕВО́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до нево́ля.

Де воно [паненя] знатиме, що то за доленька — Відшук черствого шматка, Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика (Граб., І, 1959, 52);

Ой у неділю рано-пораненьку Супрун із ордою стявся, А в понеділок, в обідню годину, Сам в неволеньку попався (Нар. лірика, 1956. 38).

Значення в інших словниках

1. неволенька — нево́ленька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. неволенька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до неволя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неволенька — НЕВО́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до нево́ля. Молодицям вся неволенька, – У колисці дитина кричить, На припічку та горщик біжить (з народної пісні); Ой у неділю рано-пораненьку Супрун із ордою стявся, А в понеділок, в обідню годину, Сам в неволеньку попався (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
4. неволенька — Неволенька, неволечка, -ки ж. ум. отъ неволя.  Словник української мови Грінченка