невтомимий
НЕВТОМИ́МИЙ, а, е, рідко. Те саме, що невто́мний.
Під час революції вона билась там [на Кавказі] з військом.. Залягала в горах, робила трудні переходи, невтомима, як найкращий юнак, байдужна до смерті (Коцюб., II, 1955, 295);
Люблю свого я милого, в роботі невтомимого (Гонч., Вибр., 1959, 220);
Не покидає його одно: надія. Надія й сподівання. І це держить його в силі, дає йому завзяття до невтомимої праці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 51).
Словник української мови (СУМ-11)