невтомно
НЕВТО́МНО, НЕУТО́МНО. Присл. до невто́мний, неуто́мний.
Він [Щепкін] невтомно працював над новими ролями, повторював старі, відшукував усе нові й нові риси й образи для їхнього втілення (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 313);
Сніг падає густо, грубими латками, потрохи скісно, але невтомно (Коб., III, 1956, 80);
Трудівниче і воїне! Діло Ти вершиш у віках святеє, — Неутомно, незборно, сміло До мети прямуй однієї (Рильський, II, 1960, 232).
Словник української мови (СУМ-11)